Новини

Мутний, мутний приватбанк і його власники із дуже сумнівною репутацією

privatbank-kolomoiskyi

З початку фінансової кризи, що триває вже майже два з половиною роки, Україна втратила практично третину банківської системи.

НБУ вирішив покінчити з “олігархічним банкінгом” і один за іншим учасники списку Forbes стали розлучатися зі своїми фінансовими установами.

Серед них Дмитро Фірташ, Вадим Новінський, Конастантін Жеваго, Олег Бахматюк, Леонід Клімов, Микола Лагун.

Петро Порошенко, Віктор Пінчук, Сергій Тігіпко, Ринат Ахметов, Геннадій Боголюбов та Ігор Коломойський – цей список видатних олігархів свої банки зберіг.

Порошенко, Пінчук і Тігіпко володіють невеликими кептивними фінустановами. Рінат Ахметов володіє досить великим, але “ринковим” за твердженням НБУ банком.

Ну і звичайно ж вистояв кризу найбільший в країні “Приватбанк”. Уже два роки він в центрі уваги, оповитий різними чутками. Які чутки дійсно мають місце, і що чекає фінустанову.

Нинішня гордість НБУ – очищення банківської системи – протікає в Україні своєрідно.

Так, багато олігархів розлучилися зі своїми банками, але в більшій мірі вони розлучилися з зобов’язаннями, які були на цих банках. А ось активи часто банкіри “несли” з собою різними способами.

За два роки банківський ринок змінився так, що серед тих банків, які раніше вважалися найбільшими, тепер немає банків з українським капіталом. Якщо не брати до уваги два державні банки, а також ПУМБ і “Приватбанк”.

Останній – один з трьох системно-важливих банків України. Крім нього, такий же ярлик “системно-важливого” носять тільки державні Ощадбанк і Укрексімбанк.

“Що буде з Приватбанком?” – Приблизно на таке питання протягом останніх років доводиться відповідати різним високопоставленим чиновникам.

Навіть президент країни Петро Порошенко, який формально не повинен займатися обговоренням бізнесу приватних фінустанов, висловився з приводу бізнесу дніпровських олігархів, з якими у нього ще не так давно був конфлікт.

“Ніяких загроз існуванню “Приватбанку” немає, ліквідність достатня і мова (на зустріч із співвласником банку Ігорем Коломойським, – ред.) йшла про те, щоб виконувати нормативи НБУ”, – сказав Порошенко.

У класичному розумінні банк – це фінансова установа, яка повинна розподіляти кошти в економіці. Збирати депозити у населення і суб’єктів господарювання та видавати ці кошти у вигляді кредитів.

При цьому у банку повинен бути регулятивний капітал, який не дозволяє банку перетворюватися в фінансову піраміду, норматив НБУ – Н2.

Іншими словами, регулятивний капітал – це сукупність власних коштів банку, рівень яких не повинен бути нижче 10% від усіх активних операцій фінустанови. Ну і відповідно за всім цим доглядає регулятор – НБУ.

Також банк повинен формувати резерви, які покривають кредитні ризики. У НБУ існує своя система, по якій банки повинні оцінювати якість кредитів.

Наприклад, якщо існує ризик, що кредит на 1 млн грн банк повернути не зможе з ймовірністю 10%, він повинен сформувати резерви в 100 тис грн, які вичитуються з його власних коштів. Таким чином банк повинен забезпечити докапіталізацію на ті самі 100 тисяч грн.

З регулятивним капіталом Н2 пов’язані і інші нормативи, наприклад норматив Н7, який говорить про те, що банк не повинен видавати одному позичальнику більше 25% від власного капіталу. Або ж норматив Н9, який говорить про те, що банк не може видавати інсайдерам понад 5% власних коштів.

В ідеалі, якщо ці показники порушуються, то банк повинен збільшувати власні кошти на балансі, або позбавлятися від активів, які не дозволяють вписуватися в ці нормативи.

Коли банк дотримується всіх цих нормативів, його діяльність не повинна викликати питань у НБУ. Навіть якщо такий банк вважається “олігархічним”, він навряд чи потрапить в немилість до регулятора.

Формально “Приват” нормативи практично не порушує, але чомусь його завжди оточують різні недобрі чутки.

“Приватбанк – дуже креативний банк. Він використовують всі можливі способи, для того щоб обійти регулювання. А як ви знаєте, Національний банк ставить їх в дуже жорсткі рамки, для того щоб вони вирішили ті системні проблеми, які знаходяться в банку. Я не хочу їх називати, їх досить багато”, – так досить обтічно недавно висловився міністр фінансів Олександр Данилюк.

Як вже було сказано вище, формально в більшість нормативів “Приват” вписується. Регулятивний капітал банку ще на початку року перевищував нормативні 10%. Інше питання – наскільки вся бухгалтерія банку відповідає дійсності.

Перше, що турбує багатьох банкірів, наскільки справедливо банк оцінює свої кредитні ризики. Протягом минулих років, коли якість активів в банківській системі сильно погіршувалась, найбільші банки, за винятком “Привату”, показували мільярдні збитки, які вони формували за рахунок резервування під кредитні ризики.

Після таких збитків банки змушені були докапіталізіроватся на такі ж мільярдні суми. Масштаби резервування “Привату” в той же час були набагато менше, ніж у інших банків, якщо порівнювати співвідношення кредитного портфеля і сформованих резервів.

У чому “секрет” якості кредитного портфеля Приватбанку? За даними НБУ, станом на 1 квітня, при кредитному портфелі в 186 млрд грн, у банку було в резервах 20 млрд грн.

Для порівняння, два інших системно-важливих банку, “Укрексім” і “Ощадбанк”, при кредитних портфелях в 56 млрд грн і 69 млрд грн мають 44 млрд грн і 43 млрд грн відповідно. Правда, серед банкірів існує думка, що “госи” собі намалювали рівень проблем спеціально для докапіталізації, щоб отримати підтримку від держави на “розпил” нових кредитів.

Але навіть, якщо не брати системно важливі банки, то в іншому найбільшому банку ПУМБ при 26 млрд кредитів – 6 млрд резерви, у “Райфайзена” при 24 млрд кредитів 13 млрд резервів, у “Промінвеста” при 32 млрд 21 млрд резервів.

Як це пояснити? “З Приватом ніхто не грає”, – так висловлюється один з банкірів.

Справа в тому, що банк славиться добре поставленою претензійною роботою з боржниками. Мало кому під силу змагатися з юристами банку в судах. Багато також кажуть, що у банку “теплі відносини” з виконавчою службою. Якщо “вибивання” боргів стосується фізосіб, то способи банку далеко не самі гуманні.

На наші запитання про недостатність резервування Приватбанк відповів наступним чином:

“З 01.12.2015 банки формують резерв в балансі банку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності. Рівень сформованих резервів повністю покриває кредитні ризики, що підтверджено аудитом зовнішньої незалежної аудиторської компанії PriceWaterhouseCoopers”.

Але викликає питання не тільки якість портфеля, а й рівень інсайдерських кредитів. Неофіційно наші співрозмовники з інших банків України вказують на те, що сума інсайдерського кредитування досягає в банку 80%.

Тобто, більшість залучених коштів банку, які він залучає в основному у фізосіб у вигляді депозитів, вкладено в бізнес самої ФПГ “Приват” і роздані численними бізнес-партнерам дніпропетровських олігархів.

Побічно про це також говорить інформація з фінансової аудованої звітності банку, де наведено кредитний портфель банку в розрізі галузей економіки та комерційної діяльності. Основним напрямком кредитування в банку є торгівля нафтопродуктами – близько 40 млрд грн, виробництво і торгівля феросплавів – 35 млрд грн.

Як відомо, практично в усіх цих сферах у групи “Приват” є активи.

У банку з такими тезами категорично не згодні і заявляють, що наші співрозмовники плутають частку інсайдерських кредитів в кредитному портфелі з показником Н9 (максимальний розмір кредитного ризику за операціями з пов’язаними з банком особами від регулятивного капіталу).

“За даними фінансової звітності Приватбанку за 1 квартал 2016 року, складеної відповідно до вимог МСФЗ, частка кредитів пов’язаним особам в кредитному портфелі (до зняття резервів) становить 6,1%”, – йдеться у відповіді банку.

При цьому, порушення нормативу Н9, який за запевненням прес-служби “Привату” становить 38,5%, обумовлено методологічними змінами в постанові НБУ. “Банк проводить роботу щодо приведення даного показника до нормативу”, – стверджують в “Приваті”.

Але тут також варто відзначити, що ці показники також як і якість портфеля легко спотворити, видавши кредити пов’язаним компаніям не безпосередньо, а через ряд посередників.

Адже можна помилково уявити, що банк кредитує своїх конкурентів в галузях, також як і складно уявити те, що конкуренти “Привату” йдуть кредитуватися до Коломойського і Боголюбова, віддаючи в застави банку свої активи і надаючи банку інформацію про своє фінансове становище.

У зв’язку з вищевикладеним, як в експертних колах так і в ЗМІ, періодично обговорюються суми докапіталізації “Приватбанку”.

Докапіталізація – одна з головних вимог НБУ до банків протягом останніх років. І один із способів вирішити проблеми банку, якщо вони дійсно мають місце бути.

Опитані нами учасники ринку в середньому називали суму в 30-40 млрд грн, яку потрібно внести в капітал акціонерам в найближчому майбутньому. Деякі навіть назвали цифру в 70-80 млрд, посилаючись на велику кількість інсайдерських кредитів банку. Однак ці цифри в банку також категорично заперечують.

“Міфічна сума докапіталізації у розмірі 30-40 млрд грн для “Приватбанку”, про яку говорять деякі “експерти”, є дуже завищеною і не відповідає реальній ситуації. Сума докапіталізації за рахунок додаткових внесків акціонерів становить 10 млрд грн. При цьому вже в 2016 році акціонерами в статутний капітал внесена сума в розмірі 3,5 млрд грн, з них 1,5 млрд грн в процесі реєстрації. у 2014 році статутний капітал збільшено на 2,4 млрд, а в 2015 годусумма докапіталізації склала 4,8 млрд грн” , – відповіли на наші запитання в банку.

Банк також постійно оточують різні чутки, пов’язані з різними сумнівними операціями. З останніх – закриття італійської дочки латвійського підрозділу Privatbank.

Але ще більш гучною справою є виведення 19 млрд грн за допомогою підконтрольних банку компаній. ЗМІ вже раніше писали про ці операції, але тільки тепер стало відомо, що цим епізодом зацікавилися правоохоронні органи.

Як відомо з Єдиного реєстру судових рішень, посадові особи “Приватбанку” видали 42 підконтрольним підприємствам кредити під заставу майнових прав на товар, після чого ті уклали сумнівні угоди з 100% передоплатою з нерезидентами, в результаті яких в банку не виявилося 19 млрд грн, а в компаній тих самих нібито товарів, за які вони платили гроші.

Ще до того, як ця справа засвітилася в реєстрі, ми запитали представників “Приватбанку”: чи не вважають вони подібні операції виведенням коштів з балансу банку.

Прес-служба дала відписку, що ресурси у вигляді рефінансування були використані тільки для покриття відтоків коштів фізичних осіб. Втім, тут навряд чи є різниця, в тому чи були це гроші вкладників, компаній, або рефінансування НБУ. Операції проводилися якраз в період глибокої девальвації і чинили сильний тиск на валютний ринок, вимиваючи валюту з країни.

При цьому до девальвації банк підписав з НБУ додаткову угоду, яка дозволяла йому не виконувати норматив за кількістю відкритих валютних позицій. Після настання девальвації банк, імовірно, почав рятувати свій капітал, виводячи його на підконтрольні компанії. Але далеко не всі банки могли дозволити собі подібні операції, і змушені були зазнати збитків через девальвацію.

Через такі випадки “Приват” якраз недолюблюють інші банкіри, звинувачуючи його в нечесній грі.

У той час, як держава декларує намір про те, що потрібно позбавлятися від державних банків, навколо “Привату” регулярно ходять чутки про націоналізацію.

Банк прокоментував чутки про свою націоналізації досить сухо.

“Так, дійсно, депутат який перебуває зараз в міжнародному розшуку у кримінальній провадженні Онищенко А.Р. зареєстрував Проект ”Закону про заходи, спрямовані на націоналізацію публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” № 2365 від 12.03.2015г., який не розглядався парламентом”, – відповіли в прес-службі.

У Онищенко давній конфлікт з Коломойським, що пояснює появу подібного законопроекту.

“Я просто знаю, як Коломойський тримає всіх на фінансовій залежності. Держава не може нічого зробити. Він винен 5 млрд грн ренти, не платить до бюджету податки, а винен близько 1-3 млрд грн податкових платежів, і розуміє, що у нього – повна вседозволеність. І Приватбанк – одне із знарядь, яким він шантажує”, – раніше говорив Онищенко в інтерв’ю.

Після приходу нової влади був один випадок, коли НБУ “поклав” банк з політичних причин. Так сталося з “Форумом” Вадима Новинського, у якого був конфлікт з президентом.

Але “Приват” – не той випадок з кількох причин. У держави немає фінансових ресурсів, а сума яка знадобиться в разі введення туди ТА буде точно не менше 100 млрд грн, що для українського бюджету гроші абсолютно непідйомні.

Більш того, держава не може ввести туди ТА технічно. “Регулятор вже кілька разів під тим або іншим приводом відправляв туди спеців подивитися всі зсередини в разі введення ВА, але вони з ним явно не впораються. Весь софт, в тому числі і операційний день – самописний, близько 2 тисяч айтішників. Це вам не “Скрудж” або “Б2”, де можна взяти спеців з іншого банку і вони розберуться. Тут посадив в літак сотню ключових спеців і ніхто решт не збере”, – говорить наш співрозмовник в НБУ.

Останнім часом також піднімається тема, що того вимагає МВФ, однак це скоріше шантаж Коломойського і Боголюбова з боку влади, оскільки всі розуміють неможливість подібного сценарію.

Виходячи з цього, розставання дніпровських олігархів зі своєю фінансовою установою може бути тільки добровільним.

У той же час, з огляду на те, що ще з часів минулої кризи 2008 року, в світі йдуть процеси, які припиняють подальше розростання найбільших фінансових установ, експерти не виключають, що Приват в майбутньому може бути розділений на декілька менш масштабних фінустанов: IT, транзакційний банк з роздрібним портфелем і корпоративний. Але що навряд чи буде питанням найближчого майбутнього.

“Банк не розглядає такий сценарій, але можливо при зміні інвестклімату в Україні виникне інтерес у інвесторів особливо з роздрібної частини бізнесу”, – так коментують це питання в самому банку.

Правда України

domains

ваш коментар: