$1*/ mo hosting! Everything you need to succeed online with us!

Основні шляхи виведення капіталу з банків України, які оголошуються неплатоспроможними

шляхи виведення капіталу з банків України

Журналістам стали відомі основні шляхи виведення капіталу з банків, оголошених неплатоспроможними.

Ідеться про п’ять різних схем, через які банківська система, вкладники та бюджет держави втратили близько 50 млрд гривень.

Активної позиції щодо повернення цих грошей у країну чи постраждалим громадянам наразі немає ні в самій Україні, ні в основних міжнародних партнерів держави.

Згідно з документами Фонду гарантування вкладів, які є в нашому розпорядженні, у фінансовій системі України виділяють п’ять проблем, які пов’язані з діями певних акціонерів та керівників банків і які призвели до банкрутства фінансових установ. Експерти безпосередньо пов’язують ці проблеми зі схемами з організації, зокрема, псевдобанкрутства банку, із виведенням грошей на користь власників і топ-менеджменту.

На першому місці – виведення коштів через розміщення їх на кореспондентських рахунках в іноземних банках.

Нагадаємо, що вимогу до зберігання валюти країн першого рівня (доларів і євро) на коррахунках у банках країн першого рівня встановлює сам Національний банк України. Проте під час псевдобанкрутства українського банку кошти, розміщені на коррахунку в ЄС, списують під різними приводами.

У документах ФГВ згадує чотири установи, які спеціалізуються на таких послугах. Насамперед це відомий банк Meinl Bank AG з Австрії.

Ця установа вже брала участь у розслідуваннях, пов’язаних із фінансовими ринками, зокрема в Австрії.

Сам Юліус Майнл, громадянин Великої Британії, в інтерв’ю британській The Telegraph розповів, що він, на його ж власну думку, є «найненависнішою людиною в Австрії», але веде боротьбу за відновлення чесного імені своєї сім’ї – однієї з австрійських династій, які нажили статків на торгівлі кавою. Кілька років тому в Австрії його було заарештовано і звільнено під рекордну заставу – 100 млн євро. Також його банк був учасником фінансових розслідувань у Росії та Прибалтиці.

На наше запитання про те, чи працює банк в Україні, в австрійському офісі відповіли негативно. Проте банк проводить семінари про офшори для українців і є фігурантом справ щодо виведення коштів із банків «Таврика» і «Київська Русь». Хоча Юліус Майнл називає себе «найненависнішою людиною в Австрії», від імені його банку Австрія популяризується серед українців як «тиха гавань» для капіталу.

В СБУ, МВФ та інших силових структурах на запитання про те, як така схема стала можливою, порадили звернутися в НБУ. У Національному банку України нам пояснили, що оскільки йдеться про неплатоспроможні банки, то говорити потрібно з ФГВ. Який, у свою чергу, назвав ще кілька установ, які спеціалізуються на розміщенні коштів українських банків на коррахунках із подальшим списанням на користь офшорних юрисдикцій. Це Bank Frick and CO AG (Ліхтенштейн), East-West United Bank (Люксембург) і Winter&Co (Австрія). Через них і Bank Meinl AG було виведено, за даними ФГВ, $746,5 млн і 52,9 млн євро.

У схеми з європейськими банками є і свої конкуренти. На другому місці у списку ФГВ – відчуження активів банку за заниженою ціною. Завдяки такому злочинному сприянню, серед іншого, оцінювачів, які допомагають «правильно» оцінити майно, українська банківська система, а разом із нею – вкладники-громадяни та підприємства, втратили понад 4,89 млрд гривень. Зокрема, ця схема згадується у зв’язку з «Українським професійним банком». У деяких випадках майно просто продають за заниженою вартістю. Скажімо, для виведенні капіталу Імексбанк організував продаж свого автопарку з 41 транспортного засобу за загальною ціною 429 тис. гривень – по 10 тис. гривень за автомобіль.

На третьому місці – виведення майна з-під застави. Тут мова йде про збитки в 12,58 млрд гривень.

Четверте місце – за схемою з переуступкою прав вимоги за кредитами. Зокрема, у цій схемі задіяні фінансові та факторингові компанії, за які відповідає фінансовий регулятор – Нацкомфінпослуг. Через халатність держорганів і схему з правами вимоги банківська система втратила ще 12,43 млрд гривень.

На п’ятому місці, зі збитком в 5,58 млрд гривень – нецільове використання кредитних коштів. Крім УПБ й Імексбанку, в документах ФГВ згадуються БГ Банк, Єврогазбанк, і також Citycommercebank. Щодо деяких зі згаданих банків порушено кримінальні справи.

Чому подібні схеми процвітають в Україні? Ростислав Кравець вважає, що мова йде про «політику регулятора відносно українських банків. Мета – врятувати кошти акціонерів будь-якими способами, і швидше за все не безкоштовно». Він допускає, що оскільки в описаних схемах задіяні представники різних структур, в тому числі провладних – інакше НБУ, Нацфінпослуг і Фінмоніторинг давно б закрили схеми – то сама інформація виявляється у відкритому доступі за проханнями посередників і конкурентів. «Коли схема закривається або стає публічною, подібні послуги відразу дорожчають», – каже Кравець.

Володимир Антонов, колишній власник українського CitycommerceBank, у минулому – один із найбагатших бізнесменів Росії та Прибалтики, називав свою версію, конкуруючу з описаними вище схемами. «Українським банкам досить складно відкрити кореспондентські рахунки в західних банках. Якщо Meinl був активним, то, звісно, всі натовпом туди пішли. Так само, як у «Райффайзен». Чому «Райффайзен» – номер один за кореспондентськими рахунками для колишнього СРСР? Тому що він відкриває ці рахунки, а решта – не відкривають», – пояснює Антонов. Питання тільки в тому, що ім’я Райффайзен не спливає у зв’язку з розслідуваннями щодо виведення грошей, тоді як імена Meinl і Frick – спливають.

На даний момент активної позиції щодо повернення коштів українців, виведених за кордон, немає ні в України, ні в міжнародних партнерів.

З питанням про боротьбу із такими схемами ми звернулися до Центру протидії корупції, який був відомий заморожуванням рахунків сім’ї Клюєвих в Австрії, і діяльність якого підтримується посольством США в Україні. На питання про поточні корупційні схеми виведення грошей із країни керівник Центру Дар’я Каленюк пояснила, що експертів, які спеціалізуються на проблемі банків, просто немає в їх структурі.

Президент Європарламенту Мартін Шульц на питання про те, коли зміниться сама Європа і перестане брати участь у злочинних фінансових потоках з таких держав, як Україна, відповів:

У свою чергу, Національний банк України розповів нам, що направив листи українським банкам, які мають залишки на коррахунках у вищезазначених іноземних банках, організував зустрічі з керівниками окремих банків, аудиторськими компаніями, які проводили аудит фінзвітності. У листах і на зустрічах було оголошено позицію регулятора про неприпустимість використання схем з виведення капіталу з країни. Також НБУ і ФГВ намагаються вести переговори з регуляторами Австрії, Ліхтенштейну та Люксембургу. Поки що результати цих переговорів не розголошуються.

Правда України

Build a better website in under an hour. Start for free at us!

Корумпована бюрократія, державно-монополістичні корпорації та приватно-олігархічні холдинги душать Україну

Майдан

Чому ми такі безпорадні? Що у нас взагалі відбувається? Чому ми не можемо, як інші країни, в тому числі колишні соціалістичні, побудувати працюючу економічну систему?

Відповідь: у нас продовжує існувати вкрай безплідна й регресивна економічна модель – модель трикутника, який стиснув суспільство, заважаючи його розвитку.

У його кутах – корумпована бюрократія, державно-монополістичні корпорації та приватно-олігархічні холдинги.

Ці три кути пожирають працю і вартість, що створюються у суспільстві, позбавляють його ресурсів розвитку і можливостей кращого життя.

Ці хижаки підтримують і посилюють один одного. Вони створили нелегальні схеми збагачення і спільно їх реалізують, розкрадаючи мільярдні суми. Це український бермудський трикутник, у якому зникають величезні матеріальні цінності.

На найвищих щаблях економічної ієрархії бюрократична паразитуюча зграя виділяє бюджетні кошти збитковим державним монополіям як інвестиції у капітал, дотації, надбавки, індексації цін, кредити.

Михайло Саакашвілі оцінює обсяг щорічних даремних бюджетних витрат на покриття збитків державних монополій 120 млрд грн. Насправді цю цифру у часи “камікадзе” треба збільшити щонайменше на 40%.

Своєю чергою, державно-монополістичні об’єднання через шахрайські схеми – завищення оплати послуг і товарів приватних компаній, продаж їм продукції за заниженими цінами – створюють штучні прибутки олігархічним конгломератам.

Звільнений з посади керівника Державної фінансової інспекції М. Гордієнко називав суми виявлених крадіжок через такі схеми у кожній перевіреній монопольній субурядовій корпорації – від 0,5 млрд грн до 4 млрд грн на рік.

Це тільки щодо перевірених компаній. Перевірити ж їх усі фізично неможливо, а ще треба мати гарантії непідкупності інспекторів.

Таких монополістичних галузевих монстрів лише у сфері палива й енергетики більше десятка. Загальна ж їх кількість в Україні близько 200, з них монополістичних утворень – не менше 50. Суму крадіжок у цій частині складно оцінити, однак, виходячи з середніх показників, це 40-60 млрд грн.

Приватні олігархічні холдинги наживаються також внаслідок їх фінансування корумпованою владою. Найвагоміші засоби корупційного надання коштів такі.

1. Пільги з оподаткування, включаючи неправомірно велике повернення ПДВ, головним чином – нелегальні. Їх можна оцінити 40-50 млрд грн.

2. Бюджетні гарантії та кредити за окремими урядовими програмами і держзамовленнями – від 50 млрд грн до 80 млрд грн у різні роки.

3. Кредити рефінансування олігархічних банків, які видає НБУ. Щорічно – 40-50 млрд грн, проте у 2014 році встановлено рекорд: банкам видали 180 млрд грн. У попередні роки близько половини кредитів рефінансування не поверталося.

Як плата за цю чиновницьку щедрість до урядового керівництва надходять хабарі. За даними інсайдерів – до 50% від отриманих коштів. Прибутки корупціонерів не обмежуються “відкатами” олігархів і прямими хабарами від монополістів. Вони збирають гроші й за інші свої “послуги”.

Це призначення на урядові посади та посади керівників державних корпорацій, включення до складу народних депутатів, дозвільні послуги бізнесу, мінімізація податкових платежів, оформлення митних документів, підвищення цін і тарифів, доступ до державних активів, уникнення кримінальної відповідальності.

Ці “послуги” важко оцінити, сума може коливатися від 50 млрд грн до 75 млрд грн.

Якщо скласти наведені суми, то виходить, що в фінансовому обороті у корупційному трикутнику щорічно знаходяться щонайменше 350 млрд грн, щонайбільше – 520 млрд грн. Сюди ще потрібно додати нелегальний корупційний оборот на місцевому рівні – мінімум 150-170 млрд грн.

Отже, від 500 млрд грн до 690 млрд грн щорічно незаконно вилучаються з національної економіки, крутяться нелегально, розкрадаються чиновниками, олігархами, менеджерами мополістичних монстрів. Це дорівнює усьому бюджету держави разом з пенсійним фондом і трохи менше третини ВВП України.

Можна безпомилково визначити, що у 2014-2015 роках обсяги вилучення ресурсів з національної економіки не зменшилися. Уточнення стосуються лише певного перерозподілу сум між учасниками здирницького трикутника.

Явно зросли корупційні потоки. Причина – більш високі ризики для чиновників щодо викриття їх злочинів. Зменшилися прибутки олігархів через поглиблення економічної кризи та переділ між кланами державних фінансових потоків.

Обсяги грошей, що прилипають до рук керівників державних корпорацій, як мінімум, не зменшуються, а в багатьох з них – ростуть. Про це свідчить збільшення їх збитковості, що значною мірою пояснюється господарськими зловживаннями.

Як може при таких втратах функціонувати і розвиватися економіка? ВВП – це загальна сума того, що заробляють усі громадяни і державний апарат, а також обсяги амортизації основного капіталу і чистих внутрішніх інвестицій в Україні.

Отже, від нас “відрубують” третину засобів існування людей, функціонування держави та приросту економіки. Корупціонери разом з “помічниками” в державному і приватному секторах економіки привласнюють суми, які дорівнюють фонду зарплати працюючих та інших приватних доходів і пенсій громадян.

Є ще одна сторона розграбування України: вивезення грошей за кордон. Це означає повне їх відчуження від вкладень в українську економіку. Використання награбованого всередині країни хоча б означало його включення в національну тіньову економіку і створення тіньових робочих місць.

Останніми роками вивезення награбованого за кордон стало більш інтенсивним.

Це пояснюється тим, що шахраї при владі не схильні витрачати награбоване на теренах України. З одного боку, їм миліше хизуватися багатством в інших краях, з іншого – після Революції гідності та активізації контрольної діяльності об’єднань громадянського суспільства ховати награбоване в Україні стало набагато важче.

Відповідно, награбовані суми конвертуються у тверду іноземну валюту і вивозяться за кордон. У часи Януковича вивозилося близько 40% цих коштів або 200-275 млрд грн щорічно. Вони конвертувалися в інвалюту на 25-35 млрд дол.

За нинішньої влади частка грошей, що приховано переправляється за кордон, зросла до 60-70% або 300-480 млрд грн від загальних доходів учасників злочинного тріумвірату. За діючим валютним курсом за рік за кордон вивозиться 15-22 млрд дол. Це більше, ніж Україна отримує за рік від усіх кредиторів.

Якщо не зупинити руйнівну дію трикутника, то загроза нестачі валюти навіть за широкої програми міжнародного кредитування знову стає реальною.

Для вивезення коштів долари скуповуються всередині країни. Цей додатковий попит нависає над ринком і накопичує загрози провалу валютної забезпеченості гривні. До 2014 року гривневий попит на долари перевищував продаж інвалюти підприємствами і населенням на 4-5 млрд дол за рік.

Основну частину доларів скуповували не громадяни, що бажали зберегти заощадження, а елітні угруповання – члени “бермудського” трикутника. СБУ чи не щодня інформує про припинення діяльності чергового конвертаційного центру.

Призначення цих центрів – нелегальний обмін безготівкової гривні, вкраденої всередині країни, на валютну готівку. У такій тіньовій конвертації зацікавлені чиновники-корупціонери та керівники державних підприємств й установ.

Людям заборонено купувати в пунктах обміну і банках одноразово більше 200 дол, а в конвертаційних центрах, що розміщуються у квартирах, крутять мільярдами.

Незважаючи на ліквідацію виявлених “конвертів”, нові центри виникають, як гриби після дощу. Це свідчить про великий тіньовий попит на іноземну валюту для її вивезення банківськими каналами за межі країни.

Щоб задовольнити потреби на мільярди доларів, режим Януковича витрачав золотовалютні резерви НБУ. За 2012-2013 роки вони зменшилися на 16 млрд дол.

Другим джерелом були іноземні кредити уряду – щороку 5-6 млрд дол. Ще більша сума вивозилася шляхом експорту товарів і неповернення валютної виручки. Такими діями режим довів країну до глибокого виснаження валютних ресурсів.

Із суми, яка щорічно розкрадається, більша частина, не менше 300 млрд грн, осідає у кишенях бюрократії, включаючи депутатів різних рівнів.

Особливістю періоду, який почався після приходу до влади Януковича, є перехід головної ролі у здійсненні тотального пограбування від олігархічних нуворишів, які особливо швидко збагачувалися за Л. Кучми та В. Ющенка, до чиновницької камарильї. Ця тенденція стала ще більш вираженою після Революції гідності.

По-перше, революція вимагала жертв серед олігархів донецького клану, і нові бюрократи швидко перевели на них вістря своєї “боротьби”. Незаконні прибутки донецьких поменшали, а Фірташ і Курочкін втратили більшу частину багатств.

По-друге, нові корупціонери – маніпулятори суспільної думки стали нахабнішими. Вони підвищили ставки поборів, сподіваючись, що їм вдасться сховатися за натягнутою на себе рясою реформаторів і поборників корупції.

Злодійський “бермудський” трикутник має своїх конструкторів. Ними стали пострадянські українські чиновники. Вони працювали у трьох напрямках.

1. Намагалися зберегти у своїх руках важелі управління господарськими процесами, які повинні були виконувати підприємства, або їх слід було скасувати.

Мова йде про встановлення цін, дотацій і субсидій, контроль за укладенням угод, тендерні закупівлі, фінансування підприємств, капіталовкладення у будівництво, інфраструктуру, списання боргів компаній, встановлення курсу гривні, розподіл інвалютних потоків, ліцензування експорту та бізнесу.

2. З перших місяців незалежності чиновники ініціювали створення державних корпорацій, які були спадкоємцями радянських галузевих державних комітетів – проміжної ланки між галузевими міністерствами та виробничими підприємствами.

Чиновники стали управлінською ланкою утворених з фабрик і заводів корпорацій, позбавлених права самостійного господарського функціонування. Ці права перейшли колишнім чиновникам, які стали володіти фінансами, ресурсами, прибутками підприємств, не беручи участі у виробничих процесах.

Була завдана подвійна шкода економіці.

По-перше, зникла конкуренція. Були запроваджені державні монополії, які швидко стали збитковими. Монополія використовувала свої можливості не для власних надприбутків, а для їх трансляції приватним структурам та урядовцям.

По-друге, була знищена зацікавленість колись самостійних виробничих одиниць у прибутковому господарюванні. Їм стало вигідніше демонструвати збитки, що дає право на бюджетні дотації, інвестиції та підвищення цін на продукцію.

3. З початком приватизації великих підприємств, з 1998 року, чиновники здійснювали перехід від егалітарної до елітарної моделі приватизації, за якої найвищі чиновники передавали пакети акцій в одні руки окремим бізнесменам, друзям влади чи своїм родичам з умовою їх переходу у клас фінансових олігархів.

Вони мали завдання фінансувати виборчі кампанії владних партій та окремих кандидатів, володіти загальнонаціональними телеканалами, проводити потрібну інформаційну політику, ділитися прибутками з першими особами держави.

Вони почали вибудовувати холдинги, збільшуючи свій вплив в економіці і забезпечуючи більшу стійкість своїх фінансово-промислових імперій.

Олігархи знаходили джерела збагачення у кожній паралельній галузі, розробляючи тіньові прибуткові схеми та встановлюючи корисливі відносини з державними корпораціями, фінансово-кредитними установами, органами влади.

Олігархи фактично запліднили ту конструкцію, яку замовили їм корупціонери-чиновники, запровадили ті технології розкрадання, які використовують і особи в органах влади, і керівники державних монополій.

Олігархи у вказаній геометричній фігурі обкрадання України виконують роль “технологів”, без яких гроші не “віджимаються” і не “відмиваються”. Без них трикутника не буде. Державні ж монополії є інфраструктурою, обслугою, передавальними пристроями шахрайського процесу.

Злодійська модель трикутника створена самими бюрократами у власних інтересах. Вони по-іншому не бачать побудови української економіки і будуть захищати своє потворне чадо усіма способами, аж до знищення противників.

Це вони зараз і роблять, знищуючи революціонерів, добровольців, волонтерів, правоохоронців, які стали на шлях викриття корупціонерів.

Один з грошових мішків на запитання, чи зміг би він тримати бізнес без походів до бюрократичних органів, відповів: “Якщо я перестану до них ходити, це почнуть робити інші. Навіщо мені передавати якомусь іншому бізнесмену солодкі відносини з чиновниками? Чистої роботи останніх годі й чекати”.

З побудовою, укріпленням і постійним відновленням зв’язків між учасниками здирницького трикутника останній став системним інститутом організації економіки. Ця система неофіційна, нелегальна, хоча вона і перетинається з легальними відносинами. Вона, звичайно, не охоплює всю економіку.

Існують сфери, до яких не доходять руки корупціонерів та олігархів: дрібне підприємництво, торгівля, побутові, комунальні енергетичні, транспортні послуги. Проте ці сфери – на периферії економічних відносин, вони не визначають основних потоків капіталу і є вторинними щодо процесів, які формують олігархічні холдинги.

У той же час злочинна тристороння система не дозволяє розширюватися дрібним незалежним сферам економіки. Як тільки вони зростають і переходять в розряд середнього і крупного підприємництва, корупціонери та олігархи силою, грошима або підкупом захоплюють їх та інтегрують у свої структури.

Якщо ж загарбникам відмовляють, – застосовуються будь-які засоби знищення. Найчастіше – за допомогою податкових каральних органів.

Отже, трикутник не тільки сам пригноблює та знекровлює економіку, а й стоїть на заваді розвитку альтернативних секторів господарювання в країні.

З одного боку, ця система у деякій частині безальтернативна. Поза нею виходити на ринки чи отримувати державне фінансування неможливо, бо економічні свободи задушені. Поза трикутником більш-менш крупний бізнес зупиняється.

Бізнесмени, що увійшли у нелегальні й криміногенні зв’язки, задоволені: не треба боротися з конкурентами, шукати нові рішення, не спати ночами, а гроші самі пливуть їм у руки. Задоволені й ті, хто вліз на крісла керівників державних корпорацій та протиснувся на чільні посади у владі. Учасники нелегального тріумвірату доповнюють один одного і не можуть функціонувати один без одного.

З іншого боку, їх дії деструктивні, вони тягнуть країну на дно. Незаконні зв’язки в рамках трикутника дозволяють визнати їх кримінальними, бо вони є результатом злочинної змови, а учасників відносин – організованим злочинним об’єднанням.

Особливістю грабіжницького об’єднання є залучення правоохоронних і судочинних органів, підпорядкування останніх владним корупціонерам та олігархічним кланам.

Особливо явно це було видно до Революції гідності. Зараз відбуваються зміни, найбільш характерною відмінністю яких є захоплення керівних і головуючих позицій корупційним чиновництвом, яке підім’яло під себе правоохоронну систему.

За цих обставин усі цивілізовані форми громадського протистояння криміногенному триголовому змію з боку активістів Майдану і вільних підприємців стають безрезультатними і формально, в інтерпретації міліціонерів, “есбеушників” і прокурорів, антидержавними, про що вже заявляли сьогоднішні керманичі.

Перед Україною стоять не просто завдання реформування економіки і влади. Громадянам протистоїть злодійська зграя, що опанувала владні органи, контролює легальні й нелегальні фінансові потоки, розпоряджається основною частиною бізнесу, майнових активів і нерухомості, тримає у своїх руках процеси виборів.

Людям протистоїть повноцінна закінчена економіко-політична система, яка згори управляє і державою, і суспільством. Її дія настільки підірвала українську економіку, що розвал і деградація останньої стали невідворотними.

Ця система призвела до критичного розколу між нинішньою “елітою” і суспільством, до небаченого рівня вилучення на користь елітарних грабіжників плодів праці мільйонів працівників. Вона довела людей до зубожіння, вивезення національного капіталу за кордон і втрати можливостей розвитку країни.

Існування цієї системи загрожує країні, її потрібно зламати. Цьому були присвячені дві революції, але вона втрималася. Експлуататорська система цілісна та організована, тому її ліквідація – складне завдання. Воно потребує об’єднання здорових політичних, громадянських і підприємницьких сил суспільства.

Трансформація здирницького трикутника полягає у перетворенні системи корупційного бюрократичного управління у прозору систему, що використовує в управлінні ринкові сили і механізми. Вона також полягає у перетворенні олігархічних імперій на конкурентні підприємницькі структури та розформуванні державно-монополістичних об’єднань в сукупність самостійних підприємств.

На жаль, обидва постмайданівські уряди, очевидно, із задоволенням пролонгували дію грабіжницької моделі і зі здивуванням дізналися, що за цих солодких для влади умов керована нею економіка летить шкереберть.

Правда України

Build a better website in under an hour. Start for free at us!

Губернатор Тернопільської області Степан Барна дав хабар тимошенківцям у міськраді

Губернатор Тернопільської області Степан Барна

Брат керівника тернопільського обласного осередку “Батьківщини” Василя Деревляного Роман отримав від губернатора області Степана Барни 16,5 га землі зі ставком у оренду на 10 років.

Барна підписав відповідне розпорядження 11 листопада – у день голосування за кандидатуру секретаря міськради, яким було обрано кума Барни і представника БПП Віктора Шумаду. Тоді “Батьківщина” підтримала цю кандидатуру.

Ділянка була виділена в селі Білоскірка, яке відноситься до Грабовецької сільської ради Тернопільського району.

Крім того, у цей же день Барна виділив ще 2,456 га землі зі ставком новоствореній громадській організації “Грабовецький клуб рибалок”.

На думку видання, виділення цих земель було “платою” Деревляним за підтримку “Батьківщиною” кандидатури Шумади.

Правда України

Build a better website in under an hour. Start for free at us!

НБУ опублікував перелік ознак ризикованості і шахрайства банків

ознаки шахрайства банків

Національний банк України (НБУ) опублікував перелік ознак ризикованості банків, у тому числі у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Як повідомляється на веб-сайті НБУ, згідно з постановою центробанку від 10 листопада 2015 № 778 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” до таких ознак, зокрема, віднесені: здійснення банком прямо або опосередковано операцій, що не мають економічної доцільності; здійснення опосередкованого кредитування пов’язаних з банком осіб; невключення до переліку пов’язаних з банком осіб, які мають ознаки пов’язаності з банком, і з якими банк здійснює прямо або опосередковано операції; здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності; використання банком фінансових інструментів, що призводить до штучного поліпшення фінансового результату або викривлення його звітності; дострокове повернення строкових коштів, залученими від пов’язаних з банком осіб; одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу.

Крім того, ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу є: проведення клієнтами банку фінансових операцій, які не мають очевидної економічної доцільності; участь банку у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що їх метою є виведення капіталів; легалізація кримінальних доходів; уникнення оподаткування; проведення банком або його клієнтами фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу; нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу також є: невикористання банком права відмовити в проведенні його клієнтами регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є використання послуг банку для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення або вчинення іншого злочину; здійснення банком або його клієнтами фінансових операцій з використанням загублених, викрадених, підроблених документів; здійснення фінансової операції клієнтом, який є публічним діячем, особою, близькою або пов’язаним з публічним діячем, за яким банк не має документально підтверджених відомостей щодо джерел походження коштів, достатніх для підтвердження його реальних фінансових можливостей проводити фінансову операцію, а також надання банком Національному банку недостовірної інформації, документів, висновків.

“Це постанова спрямована на боротьбу зі схемами і шахрайськими діями. Серед інших новацій документа – покладання на банк обов’язки довести, що в діях клієнта або банку немає ознак здійснення ризикової діяльності. Крім того, значно посилено санкції за недотримання вимог”, – цитує прес служба регулятора директора департаменту фінансового моніторингу Ігоря Березу.

За його словами, постановою також визначено заходи впливу, які НБУ буде застосовувати за здійснення банком ризикової діяльності.

“У Національного банку – нульова толерантність до шахрайських дій та залученню банків до проведення схемних операцій. Якщо це відбувається, в таких випадках повинні бути покарані як особи, які здійснювали шахрайські дії, так і фінансові установи, які це допустили. Ми отримали ширший перелік санкцій, які можуть бути застосовані – від обмеження операцій до накладення штрафу в розмірі до 1% статутного капіталу “, – зазначив І. Береза.

Правда України

Build a better website in under an hour. Start for free at us!

Курс гривні на міжбанку може знизиться до 24-25 гривень за долар

Гривня-долар США

Аналітики розглядають два сценарії розвитку ситуації на валютному ринку України на поточному тижні.

При цьому, очікується, що дисбаланс валютного ринку збережеться, зважаючи на низьке заведення валютної виручки експортерами. Попит у такій ситуації буде незадоволеним, що чинитиме тиск на гривню.

Базовий сценарій. Курс гривні на міжбанку по відношенню до долара США може скласти 22,2-23,7 грн. Зберігається ймовірність широких коливань, однак НБУ буде їх погашати через інтервенції. На готівковому валютному ринку курс гривні по відношенню до долара США може скласти 23,7-24,7 грн. У разі виходу курсу вгору з цього діапазону, важливою стане позначка 25 грн. за долар, після чого можливі активні попереджувальні дії з боку НБУ.

Негативний сценарій. Курс гривні на міжбанку може знизиться до 24 грн. за долар. При цьому, реалізація такого сценарію можлива у випадку збігу відразу декількох негативних факторів – політичних ризиків і спекуляцій після виборів, різких заяв кредиторів, відновлення активності в зоні АТО.

«В цілому, в середньостроковій перспективі, для ринку залишаються передумови для стабільності. Реструктуризація держборгу, позитивні новини від великих позичальників – все це скорочує тиск на платіжний баланс. І на перший план виходить торговельний баланс і співпрацю з кредиторами», – зазначає Андрій Шевчишин, провідний експерт інформаційно-аналітичного центру в Україні.

Очікується, що інтенсивність виплат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за ліквідованим банкам знизиться, проте тиск на готівковий ринок збережеться.

Можливість призупинення підприємств великих холдингів огляду на проблеми з відшкодуванням ПДВ формує додаткові ризики для валютного ринку. Їх фактична реалізація на етапі дефіциту валюти в країні може мати значний тиск ринок.

Валютний ринок також буде стежити за заявами українських кредиторів – МВФ, США та Європи. Зокрема, місія Фонду працюватиме в Україні до 21 листопада, тому до її від’їзду на ринок можуть просочитися відомості про хід переговорів, що може змінити ринкові настрої.

У центрі уваги учасників ринку будуть результати виборів другого туру, а також дані по ВВП за третій квартал, роздрібної торгівлі, промисловості, будівництва, зовнішньої торгівлі та ін.

Правда України

Build a better website in under an hour. Start for free at us!

Голова НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв користується будинком за 1 мільйон доларів

розкішні будинки чиновників

Голова НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв заявив, що об’єкт нерухомості, в якому він зараз проживає, – орендований.

“Декларація, яку я добровільно опублікував в рамках підвищення прозорості” Нафтогазу “, заповнена абсолютно правильно. У ній зазначено майно, яким я володів і володію, або володіє моя сім’я. Там навіть вказана орендована мною квартира по вулиці Пушкінська”, – сказав Коболєв.

За словами глави “Нафтогазу”, інших об’єктів нерухомості у власності або в оренді у нього не було. “У декларації за 2015 я покажу те, що я орендував в цьому році. Об’єкт нерухомості, де я зараз проживаю, – орендований”, – сказав він.

Він також зазначив, що в декларації за 2015 придбань не буде. “Там буде інший орендований об’єкт”, – заявив глава “Нафтогазу”.

Коболєв також повідомив, що самостійно оплачує оренду будинку. “Я сам оплачую. Мій соціальний пакет не передбачає оренди житла”, – підсумував глава НАК.

Нагадаємо, раніше ЗМІ повідомляли, що в декларації Коболєва не вказано його заміський будинок, вартістю майже 1 мільйонів доларів.

Правда України

Build a better website in under an hour. Start for free at us!

Уряд пропонує Верховній Раді змінити правила ввезення автомобілів без сплати податків

правила ввезення автомобілів без сплати податків

Кабінет Міністрів пропонує Верховній Раді змінити правила ввезення автомобілів без сплати податків в частині зменшення мінімального строку володіння транспортним засобом з 1 року до 6 місяців при перевезенні його для постійного користування на території України. Про це йдеться в законопроекті №3444 від 10 листопада.

Згідно з текстом законопроекту, звільняються від оподаткування товари, що є особистою власністю громадян, ввезення яких здійснюється у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом 12 місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше 24 місяців.

Раніше, термін, протягом якого було дозволено ввезення таких товарів, становив 6 місяців, а мінімальний термін проживання на території країни попереднього місця проживання становив 3 роки.

При цьому звільнення від податків надається на: транспортні засоби особистого користування (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку) за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше 6 місяців, а транспортний засіб значився за цим громадянином на постійному обліку у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше 6 місяців (якщо в даній країні така реєстрація є обов’язковою).

Крім того, введена норма, згідно з якою товари, що ввозяться на митну територію України із звільненням від сплати митних платежів відповідно до умов, встановлених законопроектом, протягом 24 місяців з моменту введення у вільний обіг на митній території України не можуть бути відчужені або передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам без попередньої повідомлення про це органам доходів і зборів.

Як повідомляло агентство, Верховна Рада має намір скасувати ліцензування експорту та імпорту спирту етилового, коньячного і плодового, а також алкогольних напоїв, тютюнових виробів, визнавши таке ліцензування надмірно обмежуючим торгівлю.

Правда України

Build a better website in under an hour. Start for free at us!

Кандидат у президенти США Дональд Трамп виступив проти підвищення зарплати американців

Дональд Трамп

Кандидат у президенти США Дональд Трамп виступив проти підвищення мінімального розміру оплати праці, оскільки вважає, що американські заробітні плати і так “занадто високі”.

Наголошується, що подібні слова вступають у протиріччя з іншими заявами політика, який висловлювався проти потенційного скорочення фінансування в медичній сфері та сфері соціального забезпечення.

У своєму інтерв’ю Трамп заявив, що він не схвалює підвищення мінімальної зарплати з $7,25 на годину до $15, яке було запропоновано сенатором від штату Вермонт Берні Сандерсом.

“Ми країна, яку б’ють на всіх фронтах, у тому числі на економічному і військовому. І ми нічого не можемо зробити, щоб перемогти”, – сказав він під час інтерв’ю.

Пізніше журналістка зазначила в бесіді, що “ніхто не може жити на існуючу мінімальну зарплату”.

“Наші податки занадто високі. Наші зарплати занадто високі. Нам необхідно якось конкурувати з іншими країнами”, – відповів Трамп.

“Я ніколи не поважав політиків, і ось я сам став політиком”, – додав він у кінці розмови.

Відзначається, що інші республіканські кандидати в президенти США на відміну від демократів не схвалюють підвищення мінімальної заробітної плати. Хілларі Клінтон також не схвалила підвищення оплати з $7 до $15, однак зазначила, що виплата $12 на годину була б оптимальним варіантів. Проте, крім Дональда Трампа, ніхто з республіканців і демократів не вважав існуючі заробітні плати надто високими, підкреслює видання.

Раніше повідомлялося, що Дональд Трамп запропонував бойкотувати мережу кав’ярень Starbucks після нового дизайну одноразових стаканів на Різдво, де тепер немає сніжинок, ялинок і сніговиків.

Правда України

Build a better website in under an hour. Start for free at us!

Податковий кодекс знову змінюють чи називають корекцію окремих цифр гучним словом «реформа»

податковий кодекс

Податковий кодекс знову змінять: у тому, що це таки потрібно робити, не має сумнівів ніхто з експертів, але чи можна назвати корекцію окремих цифр гучним словом «реформа» – з цим згодні не всі. Реформу зараз пишуть у Мінфіні, реформу пишуть і в парламентському комітеті з податкової політики. Причому і там, і там це роблять люди з команди президента, концепцій – дві, і вони радикально відрізняються одна від одної.

Мінфін хоче ухвалити зміни разом з бюджетом-2016, тобто «під ялинку» – щоб бюджет запрацював уже на новій податковій базі. Але всі пропозиції від відомства Наталії Яресько ще не оформлені у законопроект, вони існують тільки у формі концепції. Водночас, другий проект, який розробляється під керівництвом народного депутата від «Блоку Порошенка» Ніни Южаніної, уже внесений у парламент. Причому президент, незважаючи на те, що Наталя Яресько – представник його команди, підтримував діяльність саме цієї робочої групи.

Концепція Міністерства фінансів пропонує звести всі податки до однієї ставки – 20%. Тобто ПДВ, єдиний соціальний внесок, податок на прибуток і податок з доходів фізосіб, за пропозицією Мінфіну, мають становити по 20%. Зараз ставки є прогресивними: ЄСВ коливався від 2 до 49%, податок на прибуток від 0 до 20%, ПДФО – до 30%. Тобто для деяких зборів у концепції Мінфіну виходить зниження навантаження, для деяких – підвищення.

«Я знаю, що низькі податки – це найкраща річ для всіх завжди, – сказала цього тижня Наталія Яресько на зустрічі в Українсько-американській бізнес-раді, – і якби я вас зараз спитала, які найкращі податки, ви б усі сказали – нуль! Я розумію це. Але в той же час, ми маємо функціонувати як держава, і ми повинні знайти баланс між нулем і тим, що ми нині маємо».

Реформа від Ніни Южаніної значно ліберальніша – дехто з експертів критикує, що аж занадто. Там пропонується зниження за всіма статтями: ПДВ до 15%, ПДФО до 10% (до цього була диференційована ставка 15/20%), податок на прибуток з 18 до 15%, ЄСВ до 20%. Головні претензії до законопроекту Южаніної – що він робить велику дірку в бюджеті.

Колишній міністр економіки України Сергій Терьохін не вітає жоден із проектів. Він вважає, що прогресивну ставку не можна забирати, в залежності від доходу вона повинна коливатись, а не бути однаковою для тих, хто має маленьких дохід і великий. Також за такого варіанту зросте ПДВ на ліки, з’явиться ПДВ на деякі комунпослуги, які зараз цим податком не обкладаються. Щодо проекту Южаніної – Терьохін не бачить там особливої лібералізації, зокрема через пропозицію оподатковувати мінімальну зарплатню.

«Сьогодні якщо заробітна плата є меншою або дорівнює мінімальній заробітній платі, то вона не оподатковується. Южаніна сказала, що більшість роботодавців ставить мінімальну зарплату, а решту дає в конвертах – і для того, щоб хоч щось зібрати з цих заробітних плат, необхідно з першої копійки нараховувати податок. Але у нас вперше мінімальна заробітна плата не відповідає прожитковому мінімуму, вона на 60% менша. Тепер, якщо її будуть оподатковувати, вона буде «брудною», а на руки – ще менше», – аргументує Терьохін.

Також як недоліки проекту Ніни Южаніної Терьохін називає скасування пільг із ПДВ для цілого списку товарів, таких як дитяче харчування чи обладнання для інвалідів, у той час, коли надаються акцизні пільги для імпортерів з початком дії зони вільної торгівлі з ЄС.

Водночас старший економіст Володимир Дубровський підтримує проект парламентського комітету, поданий Ніною Южаніною – каже, там зібрана більшість пропозиції громадського сектору, тоді як зміни, пропоновані Міністерством фінансів, точкові й податкову систему не змінюють.

«Пропозиції від Мінфіну – це не є реформа, це антиреформа в частині спрощеної системи, бо спрощену систему пропонується протягом кількох років фактично знищити, більшу її частину, – зазначає Володимир Дубровський. – А що стосується всього іншого, то це косметичні зміни. Я нагадую, що найбільш радикальна зміна з тих, які пропонуються, – це зниження ЄСВ до 20%, але воно вже закладене у чинне законодавство». Дубровський нагадує, що єдиний соціальний внесок з 2 січня 2016 року і так знизиться й становитиме 22%.

«Що стосується законопроекту Южаніної, то багато чого може дійсно зрушити з місця, якщо буде ухвалений цей закон. Але для того, щоб це не зруйнувало макроекономіку – це найбільш ґрунтовні закиди – треба скоротити витрати уряду, забрати ті статті, які пов’язані з розкраданням, запровадити більш ретельне адміністрування ПДВ і ввести податок на майно підприємств. У такому вигляді це була б дійсно повноцінна реформа», – зазначив економіст у коментарі.

«Єдине – з цього закону треба в другому читанні прибрати ті елементи наступу на спрощену систему, які до нього якимось чином потрапили», – додав він.

Викладач бізнес-школи Олексій Геращенко вважає, що за змін, пропонованих Мінфіном, «загальний фіскальний тиск щонайменше не зменшиться, відбудеться перерозподіл навантаження. Відсутність будь-якої реформи є кращим для бізнесу і громадян, ніж варіант Мінфіну», – вважає він. Проект Южаніної економіст називає «радикальним і ліберальним», але акцентує на тому, що в ньому не дається відповідь, чим покривати зменшення доходів.

Взагалі ж підприємці значно частіше скаржаться не на розмір податків, а на те, як їх збирають. І саме на змінах в адмініструванні щоразу наголошують фахівці з оподаткування.

У проекті Ніни Южаніної пропонується механізм розділення повноважень податкового інспектора й слідчого: інспектор стає службовцем, який тільки обслуговує сплату податку – контролювати він не може. Для контролю буде створена Служба фінансових розслідувань. Щодо ідей Мінфіну, то оскільки законопроект він ще не подав, а є тільки стисла презентація концепції, там інформація про це відсутня. Хоча, на переконання Наталії Яресько, зловживань при адмініструванні має стати менше хоча б тому, що не буде 90 різних ставок. Але Володимир Дубровський вважає, що проблема відносин платників і держави не вирішується у концепції, в тому вигляді, в якому зараз вона є.

До речі, у концепції податкової реформи від Міністерства фінансів як ресурси для компенсації втрат бюджету зазначено, зокрема, і таке: боротьба з контрабандою на митниці й конфіскація активів режиму Януковича. А це пункти, які напевне не залежать від самого лише Міністерства фінансів.

Правда України

Build a better website in under an hour. Start for free at us!

БРІКС помирає і скоро від нього залишиться лише ІК

БРІКС

Термін БРІКС втратив сенс для інвестиційних стратегів і незабаром може стати синонімом слова «розвал» у лексиконі фінансистів. Першим доклав руку до розпаду цього об’єднання інвестбанк Goldman Sachs, оголосивши про закриття спеціалізованого фонду, який вкладав гроші в країни БРІК − Бразилію, Росію, Індію та Китай.

Інвестори протягом останніх п’яти років виводили гроші з цього фонду, внаслідок чого він зменшився у вісім разів. Останні надії на те, що БРІКС поверне свою інвестиційну привабливість, випарувалися цієї осені, після того як Росія і Бразилія загрузли в рецесії, Китай уповільнив зростання до мінімальних з 1990 року темпів, а економіка ПАР застопорилася.

Термін БРІК, який з 2010 року трансформувався в БРІКС, народився чотирнадцять років тому. Цей милозвучний акронім придумав інвестиційний гуру Goldman Sachs Джим О’Нілл, оголосивши про безпрецедентний економічний бум у найбільших економіках, що розвиваються. Ідея вкладати гроші не в одну країну, а в групу держав з потенціалом швидкого і стійкого зростання сподобалася тисячам інвесторів і залишалася популярною протягом десятка років.

Термін БРІКС перекочував з інвестиційної сфери в політичну − з 2011 року глави п’яти держав збираються на щорічні саміти з метою зміцнити п’ятисторонню співпрацю.

Однак ніщо не вічне. Станом на тепер чіткі перспективи сталого економічного розвитку збереглися тільки в однієї з п’яти країн БРІКС − в Індії. Китай теж продовжує звітувати про збереження високого і стабільного зростання, але достовірність цієї статистики викликає все більше сумнівів. Наприклад, аналітики вважають, що Китай зараз заходить на жорстку посадку, і його економічне зростання насправді становить 3%, а не 7%, як доповідає офіційна статистика, на подив швидка, яка до того ж підозріло точно збігається з планами уряду.

Буква «С», що позначає Південно-Африканську республіку (ПАР), п’ять років тому гармонійно виглядала у складі БРІКС, але зараз вона має непропорційно дрібний вигляд порівняно з Індією та Китаєм. Донедавна Райдужна країна вважалася флагманською економікою африканського континенту, але її імідж регіонального лідера зблід у квітні минулого року, після того як Нігерія перерахувала свій ВВП і перескочила ПАР у рейтингах світових економік − ВВП Нігерії ($568,5 млрд) виявився в 1,6 рази вищим, ніж у ПАР. Зараз, на тлі прискорення економік Африки нижче Сахари, ПАР з її 1,5%-вим зростанням схожа, швидше, на регіональні гальма, а не двигун.

Що буде далі з терміном БРІКС? Навряд чи настільки популярна абревіатура може зникнути з обороту. Ймовірно, її чекає доля терміна «азійські тигри», який спочатку три десятиліття чітко асоціювався з четвіркою: Південна Корея, Сінгапур, Гонконг і Тайвань, але після 1990 року його почали застосовувати до всіх інших країн Азії з високими темпами економічного розвитку. «Бріксом» тепер можна називати будь-яку невдалу спробу інвестиційних стратегів об’єднати країни в блок: створювали «економічний локомотив», а вийшов знову «брікс».

Спекулянти не дрімають і активно підшукують абревіатури на заміну БРІКС, здатні залучити ставки інвесторів. Одна з напівжартівливих, але цікавих ідей − JUNI − полягає в об’єднанні чотирьох економічно розвинених острівних держав: Японії (Japan), Британії (United Kingdom), Нової Зеландії (New Zealand) та Ірландії (Ireland). Ці країни, гіпотетично, можуть стати «тихими гаванями» для інвестицій, якщо фінансовий шторм обрушиться на всі континенти.

Більш серйозним аналогом БРІКС вважається об’єднання MINT (Мексика, Індонезія, Нігерія, Туреччина) − «найбільш густонаселені країни з економікою, що формується за межами БРІКС». Проте довіру до цього блоку в останні роки підриває Мексика, яка перейшла, всупереч прогнозам, на тихий хід.

На звання локомотива світового економічного зростання також претендують CIVETS (Колумбія, Індонезія, В’єтнам, Єгипет, Туреччина і ПАР), VISTA (В’єтнам, Індонезія, Південна Африка, Туреччина і Аргентина), Next-11 (Бангладеш, Єгипет, Індонезія, Іран, Мексика , Нігерія, Пакистан, Філіппіни, Туреччина, Південна Корея і В’єтнам). Ці та інші акроніми можна зустріти в звітах солідних інвесткомпаній, але загибель БРІКС підриває довіру до його аналогів, і навряд чи якійсь із цих абревіатур судилося вийти з вузької фінансової сфери в широкий ужиток і надихнути глав держав на створення політичного альянсу.

Пропонуємо розглянути окремо, що турбує інвесторів у кожній з п’яти економік БРІКС, щоб зрозуміти, чому ці «двигуни зростання» заглохли.

Бразилія
ВВП в 2014 році: $2346 млрд (7-е місце у світі, дані Світового банку) Зниження ВВП в 2015 році: −3,1% (прогноз центробанку) Населення: 204 млн (5-е місце у світі)
Сильна сторона: розвинуте сільське господарство
Ключова проблема: корупційний скандал

Економіка Бразилії, яка стиснулася в розмірах на 3,1%, порівняно з минулим роком, демонструє найгірший спад із 1990 року, в якому вона скоротилася на рекордні 4,35%. До того ж південноамериканський гігант показує негативне зростання другий рік поспіль, чого не траплялося з 1948 року.

Найтяжка рецесія в Бразилії посилюється гігантським корупційним скандалом, в якому загрузло багато вищих посадових осіб, у тому числі президент Ділма Русеф. Демонстранти під урядовими будівлями і багато депутатів парламенту активно домагаються відставки глави держави й уряду.

«Скандал століття» розгорівся рік тому після виявлення підозрілих контрактів на суму $22 млрд, а також $3,5-мільярдної схеми з відмивання грошей. Розслідування федеральної прокуратури Бразилії, назване «Операція Автомийка», виявило, що керівники державної нафтової монополії Petrobras в період 2004-2012 рр. підкуповували правлячу коаліцію й укладали контракти за штучно завищеними цінами. Ділма Русеф була головою ради директорів Petrobras із 2003 по 2010 рік, і складно повірити в те, що вона не знала про величезні незаконні оборудки між менеджерами її компанії і членами її політичної партії.

Росія
ВВП в 2014 році: $1860 млрд (10-те місце у світі). Зниження ВВП в 2015 році: -3,6%. Населення: 144 млн (9-те місце у світі).
Сильна сторона: нафтогазовий видобуток
Ключова проблема: міжнародні санкції

Першочергова причина нинішнього економічного спаду в Росії – обвал світових цін на нафту. Приблизно 70% експорту РФ і 50% доходів бюджету припадає на нафтогазовий сектор. Проте навіть якщо світові ціни на енергоресурси відновляться до колишніх висот, економіка Росії, на думку західних експертів, навряд чи зможе повернути ті 4-відсоткові темпи зростання, які вона показувала в 2010 і 2011 роках.

Як стверджує колишній головний економіст E&Y Вільям Вілсон, 4-відсоткового зростання економіки Росія змогла тимчасово домогтися за рахунок надмірного видання споживчих кредитів, що не могло тривати довго.

Зростання ВВП Росії почало різко знижуватися в першому кварталі 2012 року, задовго до того, як подешевшала нафта чи набрали чинності міжнародні санкції. А тепер економіку Росії стримують обмеження, введені багатьма країнами Заходу після військової інтервенції у Крим.

Ці санкції, за словами Вільяма Вілсона, шкодять РФ сильніше, ніж будь-хто очікував. За перші вісім місяців 2015 року російський експорт знизився майже на 30%, а імпорт – на 39%, що свідчить про спад економічної активності.

Індія
ВВП в 2014 році: $2067 млрд (9-те місце у світі) Зростання ВВП в 2015 році: 7,5% Населення: 1276 млн (2-ге місце у світі)
Сильна сторона: інтелектуальні ресурси
Ключова проблема: 90% трудових ресурсів у тіні

Найбідніша країна БРІКС демонструє найкращу динаміку зростання ВВП і зміцнює фундамент для подальшого розвитку. За словами економіста Світового банку Федеріко Гіл Сандера, Індія вміло скористалася різким зниженням світових цін на нафту. Країна ліквідувала субсидії на купівлю бензину та дизпалива і підвищила податки, а за рахунок вивільнених коштів зменшила дефіцит бюджету і наростила капітальні витрати.

Уряд Індії стверджує, що економіка збереже 7,5-відсоткові темпи зростання наступного року і має шанси розігнатися до 10%. Проте особливого ажіотажу у міжнародних інвесторів це не викликає. Приплив прямих іноземних інвестицій в Індію в першому півріччі 2015 року становив $19,4 млрд, що в 3,6 разу менше, ніж у Китаю.

Найбільша демократична країна світу відлякує інвесторів високим рівнем корупції і неясними правилами ведення бізнесу. Підпільну економіку Індії уряд оцінює в $780 млрд, що еквівалентно 40% ВВП країни. Близько 90% працездатних громадян Індії заробляють собі на життя в тіньових секторах. Для порівняння: у Бразилії цей показник дорівнює 40%, а в Китаї та ПАР – трохи більш як 30%.

Китай
ВВП в 2014 році: $10 360 млрд (2-ге місце у світі). Зростання ВВП в 2015 році: 6,9%. Населення: 1376 млн (1-ше місце у світі).
Сильна сторона: промисловість
Ключова проблема: ручне управління економікою

Комуністична система Китаю останні півроку лякає інвесторів запеклим тиском на економіку. Заради досягнення цільового 7-відсоткового зростання уряд смикає за найнесподіваніші важелі – заморожує фондовий ринок, раз у раз девальвує юань, наказує компаніям збільшувати витрати.

У країні, як пишуть китайські ЗМІ, сформувався «культ ВВП», і в прагненні досягти планових показників чиновники нагадують релігійних фанатиків. Тим часом в інвесторів посилюються підозри, що китайці маніпулюють не тільки економікою, а й статистикою.

«Питання не в тому, чи правдиві офіційні дані про ВВП Китаю, а в тому, наскільки сильно їх завищено», – зазначає експерт Дерек Сізерс.

ПАР
ВВП в 2014 році: $350 млрд (33-є місце у світі). Прогноз зростання ВВП в 2015 році: 1,5%. Населення: 55 млн (25-те місце у світі).
Сильна сторона: гірничо-видобувний сектор
Ключова проблема: 25-відсоткове безробіття і протести

ПАР порівнюють із підстреленою антилопою, яка шкутильгає і яку галопом обганяє стадо здорових антилоп. Руанда, Танзанія, Ефіопія рухаються вперед зі швидкістю економічного зростання понад 7%. А в Райдужної країни одна з найгірших динамік на африканському континенті, і є велика ймовірність, що антиурядові протести покотять економіку ПАР униз.

«Економічне зростання ПАР надзвичайно крихке. Перспективи сумнівні, але я б не характеризував ситуацію як кризу. Приплив капіталу в ПАР суттєво погіршився через уповільнення зростання в Китаї та посилення монетарної політики в США. Економічне майбутнє ПАР може виявитися не безболісним, оскільки Бразилія і Росія перебувають у рецесії, Індія залишилася єдиним нашим партнером по БРІКС із перспективами стійкого зростання, а стан розвинених економік, зокрема США і Європи, усе ще невизначений», – відзвітував нещодавно про стан справ у країні голова Центробанку ПАР Лесетя Кганьяго.

Економіка ПАР страждає від зниження світових цін на метали і перебоїв в електропостачанні. Несприятливі зовнішні та внутрішні чинники не дають змогу владі приборкати зростання безробіття, рівень якого досяг позначки 25,5%, а серед молоді наблизився до 50%. За офіційними даними, 22% населення ПАР недоїдає, а білі громадяни заробляють ушестеро більше за чорних.

У країні посилюються антиурядові та расистські настрої. Із початку жовтня в ПАР не вщухають студентські протести, для розгону яких поліція застосовує шумові гранати та гумові кулі.

Правда України

Build a better website in under an hour. Start for free at us!

    $.99* .COM Domain! You be you with us!     Web Hosting $3.95